Генрі. Пазли

Модератор: Генрі

Відповісти
Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Генрі. Пазли

Повідомлення Генрі » 29 серпня 2018, 23:54

Сьогодні мною виявлено існування мого ж блогу :D . Ну, що ж... Я б, можливо, ще довго зважувалась знов починати писати, а тут, на щастя, і думати не треба.
Ніколи не замислювалась над сенсом свого життя. Зараз також не буду, бо то - марна справа (його нема!). А от зібрати докупи те життя - не завадило б. Та скільки не намагалась, в мене нічого не виходить. В мене, як в отих божевільних з багатьма особистостями... Багато "я", які я намагаюсь якось об'днати в одну особу. А, можливо, цього не потрібно? Що, як розділити життя на пазли, вималювати кожен з них, а тоді складеться і загальний вітраж? Складно? Можливо. Спробую це в блозі, бо так простіше.
Отож... цей пост - авторства первинної особи. Тої, в якої тримаються всі наявні клепки. Голос за кадром.
Трохи терпіння і я познайомлю вас з іншими (тарганами в своїй голові!) особистостями. :roll:

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Брудні кольору хакі

Повідомлення Генрі » 30 серпня 2018, 00:24

Мій дідо служив в армії п'ять років. Йому випала честь охороняти зеків в одній з тюрем. І він ніколи не говорив, що служив в армії, а завжди казав "коли я був у тюрмі". Мені в дитинстві завжди було соромно, що він так говорив, бо мої друзі могли подумати, що він і справді сидів. Але на виправлення (буцімто що він не сидів, а служив) він завжди відповідав: "А яка різниця з якої сторони грат я був?"
Скоро в мене теж буде п'ять років. Не в тюрмі звісно, але грати відчуваю. Дурня! Відчуваю їх тільки місяців зо два, а паніки розведено, ніби дідівщина мене доводить усі роки. Думаю, просто неочікувано, що я можу вийти з ролі "хорошого хлопця" і стати в круту опозицію лузерів. Хоч мені хочеться думати, що роль найбільшого бандита в підрозділі мені до лиця.
Але могло бути гірше. Знайомий, не витримавши, вдарив офіцера. Життя, йому дуже спаскудили. Звільнили, він судився. Суд повернув втрачену посаду, але втрачене ставлення не повернув. Гнобили його всі, кому не лінь, хоч він щиро хотів служити, а офіцер - дійсно сука (певно, тут не можна лаятись, а жаль!). Ну, добре офіцери - одне кодло... такі ж солдати - за що? А тому, що бояться, що колись можуть опинитись на його місці. Ніби ставання ізгоєм - заразне якесь.
В мене ж якось все навпаки. Не можу сказати, що за час служби наплодилось багато друзів. Я не люблю людей і вони це відчувають (хто не відчуває, тому не соромлюсь сказати). Аж тут ніби всі побачили, що я - теж людина, теж маю проблеми. Стільки друзів стало - нема кого й послати. І, головне, всі такі щирі-щирі. Аж нудить!
Довго тягнули службове розслідування, підбирали статті. Хотіли закинути розголошення службової інформації - фіг там. Образу офіцера? Не довели. Пришили порушення культури спілкування. Ой-регочу-не-можу! Дорослі дяді, а такий дитячий садок. А все тому, що моя особиста переписка в телефоні перестала бути особистою і всі нарешті дізналися, що я про них думаю. Так файно більше не прикидатись. Так добре, що не треба гратись в повагу. Так шкода, що мало в тій переписці написано... Якби знаття, що прочитають, куди б більше матюків було б.
Хоч, по правді, дивно якось... Ніби твої труси в великий горошок побачили всі :lol: А ще дивніше, що більшості людей вони сподобались.

Аватар користувача
Gadmin
Site Admin
Повідомлень: 768
З нами з: 29 липня 2018, 13:21

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Gadmin » 30 серпня 2018, 01:10

:) З полегшенням!

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Генрі » 30 серпня 2018, 10:00

Gadmin писав:
30 серпня 2018, 01:10
:) З полегшенням!
Дякую! :)

Аватар користувача
Gadmin
Site Admin
Повідомлень: 768
З нами з: 29 липня 2018, 13:21

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Gadmin » 30 серпня 2018, 14:37

Для чого тобі тепер повідомлення на телефоні, якщо можна видавати бойовий листок? І назвати: "На чисту воду" або "Під гарячу струю".

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Генрі » 30 серпня 2018, 20:10

В мене була підпільна група у ватсап). Але бойовий листок - то класна ідея.

Аватар користувача
padre_bot
Повідомлень: 306
З нами з: 29 липня 2018, 19:53
Звідки: Ґодрикова Долина

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення padre_bot » 30 серпня 2018, 21:16

нарешті я знайшов людину, яка ще юзає ватсап!)

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Генрі » 01 вересня 2018, 09:23

А чого ні? То ж по службі :lol:

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Брудні кольору хакі

Повідомлення Генрі » 16 вересня 2018, 08:05

Спека така, що жити не хочеться. Все тіло ломить. Розумієш, що вчора нєфіг було дудлити стільки коньяку... Лежиш на пісочку. На животі. Задираєш чугунну голову, а на небі жодної хмаринки і ти розумієш, що сонце, зараза, нікуди не щезне. Відкидаєш лопаткою пісок. Собі на спину, бл... Та байдуже! Той пісок уже скрізь. А ти, як дурне, риєш і риєш. Бо в тебе пару вилин, щоб щезнути. Як пише книжка. Вже давно не думаєш, щоб не зламати нігтя. Перестаю перейматись навіть станом руки. Ну, і що що я її не відчуваю? Головне, що вона копає. Перестаю подумки лаяти майора, який не дає жодного спуску жінкам. Перестаю лаяти себе за те, що тупа дурна баба поперлась в армію. Рию. Відповзаю. Рию. Відповзаю... Коли нарешті щезаю - не можу повірити своєму щастю. Я в окопі! В справжньому! Ніколи не думала, що те щастя можна вирити однією рукою, лежачи.
Потім знищуємо всі сліди. Як наказав майор, щоб і не видно, що ви тут були. Навіть засипаєм сухим пісочком. Потім шикуємось на наказ. Дивлюсь на того майора - що воно ще хоче? Звірюка! То ж не стрільби, що в кінці наказують здати невикористані боєприпаси. Що буде наказувати? Здати лопатки в цілості? Чи (неДайБоже!) копати знову? І тут звучить те, чого ти аж ніяк не очікував. "Наказую повернутись цілими і здоровими!" І я розумію сенс того, чому він намагав навчити мене сьогодні.
А наступного дня, коли тебе вчать витягати поранених з поля бою, ти в лісі зустрічаєш іншу групу на чолі з тим же майором. І підслуховуєш розмову про нього. Виявляється, той колобок, який вчора тебе ганяв, як Сидорову козу, коли на передовій не вистачало їжі, віддавав своє бійцям і схуд на 50 кілограм. І витягав поранених з поля бою, коли всі офіцери повтікали. Витягав до тих пір, поки самі солдати соломіць не скрутили його і не закинули в авто, щоб відступити. І мені стає соромно, що вчора я кляла його на чім світ стоїть. Бо я таки дурна тупа баба, яка поперлась в армію...

Аватар користувача
Gadmin
Site Admin
Повідомлень: 768
З нами з: 29 липня 2018, 13:21

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Gadmin » 16 вересня 2018, 11:09

Цікаві історії. Давай ще.

Аватар користувача
Nilgy Ellrats
Повідомлень: 193
З нами з: 29 липня 2018, 16:26

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Nilgy Ellrats » 16 вересня 2018, 11:40

Ого. Генрі, я твій фанат

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Генрі » 16 вересня 2018, 13:22

Gadmin писав:
16 вересня 2018, 11:09
Цікаві історії. Давай ще.
:ugeek:
Як тільки вилізу з окопа)))
Nilgy Ellrats писав:
16 вересня 2018, 11:40
Ого. Генрі, я твій фанат
Дякую)

Аватар користувача
Відлюдник
Повідомлень: 87
З нами з: 02 жовтня 2018, 23:25

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Відлюдник » 13 жовтня 2018, 01:25

Круті воєнні історії, ніби книжку читаю. Круто! Дружньо чекаємо на продовження)

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Дурка

Повідомлення Генрі » 13 жовтня 2018, 13:51

Інколи я шукаю собі роботу. Така собі нікому не потрібна розвага.
Купую, наприклад, туфлі на підборах, білу блузу, чорну спідницю. Закручую волосся у тугий вузол, натягаю дрібні окуляри, які зовсім мені не пасують. І йду у фірму, якій потрібна секретарка. З усії моїх достоїнств - вміння писати і друкувати. Жодних мов, комунікабельності... Нічого! Мене беруть. Мене беруть?? :shock:
Потім був кур'єр. Я не знала ні міста, не мала свого автомобілі (чи бодай мопеда). І знову мене беруть.
А ще - медсестра у стоматкабінеті, офіціант у "КFC", продавець на базарі, прибиральниця у Берліні, охоронець на заводі...
Колись же я ходила магазинами, щоб приміряти сукні. Виключно вечірні і дорогі. Потім чіплялась до дрібниць, вигадувала чому вони мені не підходять і йшла геть. Навіть, якщо сукня мені подобалась і гроші в мене були.
Така сама фігня і з чоловіками. Я йду геть. Або доводжу до того, що лишатись зі мною вже просто нестерпно. Навіть якщо мені здається, що люблю.
Я приміряю все! Кожен день! Кожну мить. Мов у мене багато життів і я все встигну. Вічний пошук... Як спинитись? Бо поки що я втямила тільки те, що я - актриса, яка вічно прикидається. :cry:

Аватар користувача
Gadmin
Site Admin
Повідомлень: 768
З нами з: 29 липня 2018, 13:21

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Gadmin » 13 жовтня 2018, 15:48

Я це розумію - не міг раніше тісно спілкуватись з одними й тими ж людьми більше трьох днів поспіль. Починалась паніка з роздратуванням.

Ну, а що ще можна порадити актрисі, як не йти в театр?

Аватар користувача
Генрі
Повідомлень: 43
З нами з: 30 липня 2018, 13:11

Re: Генрі. Пазли

Повідомлення Генрі » 13 жовтня 2018, 15:54

Ох... Колись я хотіла вступити в театральний. Декілька років в секреті леліяла таку мрію. А потім здуру розповіла подружці. От вона довго сміялась. Сказала, що то треба мати купу бабла і справжній талант, а не чорті-шо, як в мене. Більше я нікому цього не розповідала, а вступати пішла на комп'ютерну інженерію (тож не вступила). Дурна була, вірила, що подружка дурного не порадить.

Відповісти